Бібліотека дитячих творів
1 1 1 1 1 (2 голосів)

Подряпинка майже на лінії долі. Ну, нічого ж страшного, правда? Я думала, що вже була мертва. А ні, як бачиш… Душа не пропала. Усього лише залила долоню кров’ю. Швидко витерла, продезінфікувала. За лаштунками власних страждань… За вкрай логічним і пропорційним доповненням: у мене є все й одночасно — нічого.

Дивно пазли склалися, друже. Це правильний курс, але ручка ж таки — боліла… Під гуркотіння дороги й перемелених мрій головна героїня знову зникала з міста. Чи надовго? Чергове дурне питання. Хіба не краще питати: з якою метою? Пояснюю просто: там нове життя.

Схоже, усі зміни так і трапляються. Спитай хоч кого з пасажирів: нічого й нікому не відомо. «Найтемніше буває перед світанком», — торочить квиток безперестанку. Ще чорніше, схоже, уже й не буває. Тож готуюсь обіймати світло.

Як там буде? Не знаю… Востаннє було кепсько. Зараз хочеться думати про краще. А чи є взагалі інші варіанти? З неба знаку немає — хіба розстріляні надії при дорозі. Але на те не зважай: війна.

Коментарі  

Ісаєвич
0 #2 Ісаєвич 16.09.2022, 06:51
ТаааК! Зуміла Єлизавета показати поступ життя УКРАЇНИ В ОБРАЗІ ВЕЛЕТЕНСЬКОГО ЕКСПРЕСА, який рухається У МАЙБУТНЄ з ВІРОЮ, що там буде КРАЩЕ... А поки що треба покінчити з війною, бо не вкладається до голови все те, що відбувається.
Дякую за ОБРАЗ і НАДІЮ...
shturman-inter
+2 #1 shturman-inter 15.09.2022, 11:35
Загадкова історія, прочитав з великим захопленням. Спасибі авторці твору!

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

Коментарі