Серед лісу була галявина. Там лісник побудував хату, а біля неї посадив горіх.
Минуло трохи часу, горішок виріс і став плодоносити. Тішиться не на тішиться лісник з дерева, тінь йому біля лавки, ще й горішки є.
Якось прокинувшись рано в ранці, він почув дивний шурхіт за вікном на дереві. Глянув, а на гіллі в листі білочка сидить і горішки гризе.
- От маленька - руда спритниця, бач як високо залізла, аж на самісінький верх.
Так було майже щоранку в ту осінь. Чоловік лише прокидався, а білочка вже встигла поснідати і в лапки набрати горішків.
Минали роки, старий лісник ще постарішав, а горіх розрісся та так, що хати з під нього майже не видко було.
Прокидаючись осіннього ранку, старенький, за вікном, як і завжди у гущаві дерева, міг побачити білочку та вже не одну. Руденькі часто навідувалися до горішка, щоб поласувати плодами.
Щоб горіх не сумував, дід - лісник засадив усю галявину молодими саджанцями: грушками, яблуньками навіть вишеньками.
Скоро серед лісу на галявині зросте великий фруктовий сад.
Коментарі
Дякю, Лесю, за приємні спогади.