Бібліотека дитячих творів
1 1 1 1 1 (4 голосів)

Сумно, коли історії довжиною у вічність закінчуються мовчки. У темній квартирі. Коли ти вдивляєшся в порожнечу вулиць і розумієш, що ви сягнули фіналу. Коротко й безповоротно. У такі миті думки подібні зграї безпритульних кошенят: усе блукають мало освітленими куточками спогадів і шкребуться в зачинені двері… Колись ви могли проломити їх сокирою, але нині брак ключів вважається вагомою причиною бездіяльності.

Сумно, що очі, повні щирості, теж уміють брехати. Навіть якщо, зазираючи в мої скельця, ти була певна, що ті пробачили Ернсту, який безсоромно зраджував і нарешті кається, маю розчарувати! Виявляється, я не Елізабет, котра звикла все прощати. Мені потрібно значно більше часу для того, щоб відпустило… Та й після цього «красиве прощання» за помахом магічної палички не трапиться. Ти ж знаєш це. Хоча б на рівні підсвідомості.

С-У-М-Н-О.

Але якщо на мить забути про метафори й епітети (хоча це навряд чи вийде), письменницям, мабуть, таки судилося нестерпно прощатися. Почергово ховаючись між рядків одна одної. За мовчазною домовленістю запевняю: я докладу зусиль, аби зберегти наш бал у ХІХ сторіччі, листи, глінтвейн, затишну піцерію й те, як завжди чекала, поки ти бігла з іншого кінця міста… (Бачиш, довго не говорила про хороше, але кошенята продерлися до спогадів і, схоже, пробивають мене на сльозу…) Тож…

Моя люба співрозмовнице з потягу. Мушу повідомити, що вже купила інший квиток, змінила перон і напрямок руху. Стукаю рядочками у твоє вікно й бажаю (від найглибшого жолоба душі) усього найкращого. Відпускаю і CONTRA SPEM SPERO, що так буде краще. Бережи в серці той наш дружно-вокзальний закон…

P.S. Без метафоричності таки не обійшлося. Це вже ніби окрема мова, яку зрозуміємо лише ми. Єдине, що прошу: будь щасливою і… бувай здорова!

Коментарі  

balagura-t
+1 #3 balagura-t 13.02.2022, 16:45
Інколи і я ховаюся між рядків... Актуально!
taras2504
+2 #2 taras2504 13.02.2022, 10:08
Твір постійно тримає у напрузі.Гарно!
shturman-inter
+3 #1 shturman-inter 13.02.2022, 09:10
Кілька разів перечитав твір Єлизавети. Збагнув на ситуацію, що довгий час авторка тримає нас у загадковості, лише наприкінці прояснюється все і до чого. Не кожному автору, навіть дорослому вдається заінтригувати читача і запросити його у незбагненний світ творчості, скоріше своєї мистецької лабораторії. Оцінка твору найвища- п'ять зірочок!

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

Коментарі