Ціную момент!
Перерва 35 хвилин. Погляд із цікавістю спрямований на згустки диму, що вилітають із труби. Небо сіре, хвилі диму ледь помітні, зливаються з панорамою неба… Мій погляд, моє усвідомлення, моє спостереження – мить…
Мабуть, шедевр народжується за межею зрозумілого, буденного, за межею сумнівів, відкладених слів? Зараз є тільки цей момент – мить моєї присутності… Життя – клаптики, паузи між справжнім буттям: усвідомленим, наскрізь омитим тихою, але, водночас, дзвінкою радістю та ніби затуманеним, закритим густою, липкою, як смола, пеленою.
Так це для мене. Пелена затуляє очі, перемішує барви, каламутить прозоро-кристалічну ґратку свіжості, краси, безмежності світу, адже «з'являється в очах споглядальника», в очах чистого, як білий аркуш, світосприйняття.
«Живи моментом!» – чую досить часто. Але чи багато людей говорять про глибокий, трансцендентний зміст цих слів? Я спробую… Хоча це нелегко пояснити словами. Може, радикально, але по-справжньому далеко не кожен відчуває життя. Ми всі так чи інакше залежимо від системи усталених реакції на навколишній світ та себе в ньому.
Екстрена новина: ми в'язні власного розуму! Може, уже досить боротися та шукати свободу в несвободі ? Воля криється на такій глибині, де людство, на жаль, ще не веде постійних розкопок коштовного каміння…
Пізнай свою глибину! Звільнися від образу того, ким вважаєш себе зараз – лиш тоді пізнаєш того, хто живе у вічності!
Вічність – момент… Життя – радість… Я – краса… Клітка відчинилася. Чи надовго? А ключ у тебе! Ключ на глибині…