Все цокають і цокають, відраховуючи час, незліченну кількість разів, задають ритму і без того невблаганно швидкому часу, що підганяє щосекунди: «Дій, не стій на місці!», аби життя наше було стрімким, проте наповненим тими моментами, якими варто дорожити, щоби ми могли не просто існувати в просторі – насправді відчувати, як життєдайна енергія тече в крові, змішується з повітрям у легенях, заводить механізм серця лише від єдиного звуку руху стрілки, що змінила своє положення, змінивши в цю мить і нас, дала відчути – час і є життям.
Коментарі
-
Легенда про Яблунівку
23 червня 2022
Цікава легенда почута і записана Лесею ... -
Нічицею викоханий вірш
17 червня 2022
Читаю й насолоджуюся поезією мої юної ... -
Півквиток у дитинство
17 червня 2022
Завжди чекаємо нових творів Євгенії, яка ... -
Плач серця під гул сирен
17 червня 2022
Вірш не можна читати без болю у серці. -
Роками ґрунтоване тло
17 червня 2022
Цікаві спостереження викладені на папір ... -
Утрачені ілюзії
17 червня 2022
Щойно опублікував новий вірш поетки з ... -
Між мотивами
16 червня 2022
Дякую щиро. Мені приємно -
Між мотивами
16 червня 2022
Поезія велика сила, коли нею орудує така ... -
Кульбаба
16 червня 2022
Цікаво! -
Ще вітер спав
16 червня 2022
Гарні персоніфікації. Мені сподобалося, дякую ...