Все цокають і цокають, відраховуючи час, незліченну кількість разів, задають ритму і без того невблаганно швидкому часу, що підганяє щосекунди: «Дій, не стій на місці!», аби життя наше було стрімким, проте наповненим тими моментами, якими варто дорожити, щоби ми могли не просто існувати в просторі – насправді відчувати, як життєдайна енергія тече в крові, змішується з повітрям у легенях, заводить механізм серця лише від єдиного звуку руху стрілки, що змінила своє положення, змінивши в цю мить і нас, дала відчути – час і є життям.
Коментарі
-
Поштові марки в казармі
16 листопада 2022
Буде цікаво і весело прочитати цю розповідь ... -
не забирай моє, прошу
16 листопада 2022
Допоки такі люди на українській землі ... -
Запах у будинку батьків
16 листопада 2022
Вісім рядочків цієї прозової поезії, а ... -
Нічицею викоханий вірш
08 листопада 2022
Чудова, зріла поезія про почуття, переживання ... -
Півквиток у дитинство
08 листопада 2022
"Усі ми родом із дитинства"- сказав колись ... -
Врятована спогадом
06 листопада 2022
ось де майбутнє нашої України! Вірші ... -
Нічицею викоханий вірш
06 листопада 2022
Вірші Євгенії заслуговують на вдячного ... -
Півквиток у дитинство
06 листопада 2022
І я хочу в дитинство! Вірш чудовий ... -
Хто вам сказав, що не щаслива
02 листопада 2022
І я так думав, поки не прочитав цього ... -
Ти б втікав щодуху
30 жовтня 2022
Щиро вам дякую за відгук!