Бібліотека дитячих творів
1 1 1 1 1 (3 голосів)

Сьогодні я бачила Старість. Вона проходила поруч і вирішила зайти в гості. Повільні кроки, згорблена статура, проте це не робило її менш прекрасною.

Сиділа навпроти мене – розповідала про юнацькі роки. Про те, як ховалася в кущах, бо розбила якусь там банку, як крала порох та стріляла по новорічних іграшках.

Її одяг був пожмаканим, а от очі залишалися ще молодими: у них бавилися спогади.

Старість закинула пасмо сивого волосся. Вона не боялася розповідати про свої помилки, навпаки – щиро ділилася гріхами молодості. Проте не повчала: мовляв, сама маю наробити чогось такого, щоб потім душу зігрівало.

Її чоло вкривали зморшки: колись Старість багато мудрувала над життям. Можливо, шукала якісь рішення. Але зараз було видно, що вона потішилася. Просила зателефонувати рідним, яких життя на схилі літ розкидало по різних часових поясах. Я ж погоджуюся, телефоную їм на FACETIME. Мабуть, і не думала Старість, що доживе до часу, коли світ пережене й ХХІ сторіччя.

І от вони розмовляють, так дивно й якось по-дитячому:
– Привіт, ти як?
– Нормально. Який ти в мене красивий!
– І ти теж у мене гарна...
– Яка там погода?
– У нас тепло, 26 градусів, а у вас?
– У нас учора було -10.
– Пробач, що збудив…
– Забудь, я дуже рада тебе чути.

Я дивувалась… Усе ж таки старість розуміла, як це: цінувати кровні зв'язки. Не тому, що «треба», а тому що «любиш». Виявляється, суттєва різниця.

Мабуть, із часом вона стала дуже сентиментальною. Бо якось раніше не доходило до того: світ треба було підкорювати. А зараз саме час радіти дрібницям. Звичайно, не обійшлося без сліз: про перше кохання згадують тільки з трепетом.

Сьогодні старість забігла до мене в гості. І вперше я поглянула на неї інакше… Мабуть, трохи зрозуміла…

Коментарі  

markrk21
+2 #4 markrk21 03.11.2020, 14:19
Поважаймо старших. Кажуть, що старого порода краще, ніж молодого робота!
shturman-inter
+1 #3 shturman-inter 02.11.2020, 12:38
Надзвичайно актуальна тема, яку мені видається, чи не вперше з юних авторів висвітлила Єлизавета Пукас. У невеликому творі складно і неможливо знайти і розставити акценти. Ця тема може бути логічним продовженням для багатьох авторів, як юних, так і дорослих. Хто наступний напише про старість, краще про людей поважного віку та їх проблеми.
Ісаєвич
+2 #2 Ісаєвич 31.10.2020, 22:44
Єлизавета Пукас цим оповіданнячком показала, що володіє словом не тільки для розмови в побуті, але і як засобом для створення збірного образу старої людини, яка є, була і буде в людському середовищі. Але статус "Старості", як узагальнила авторка, її набагато вищий через досвід, набутий протягом життя. і це цінне треба було вміти передати словом іншим, щоб не вчилися на своїх помилках. Висловлю думку, що Єлизаветі це вдалося. Запрошуймо чужу СТАРІСТЬ частіше до себе в гості, бо десь колись вона прийде до нас на постійно і ми легше з нею поладимо чи навіть подружимося.
Приємно здивований, що у 14 років можна так достатньо глибоко, творчо викласти дану тему.
balagura-t
+2 #1 balagura-t 31.10.2020, 20:39
Як добре, Лізо, що зуміла подивитися й побачити...

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.

 

Коментарі