В одному селі жив чоловік. Всі його вважали диваком, навіть зовнішність у нього була смішна тай одягався він так собі. Був у того чоловіка віслюк, на шиї у нього був ремішок з дзвіночком, але як не дивно, дзвіночок ніколи не звенів. Щоранку господар віслюка виводив його пастися на лужок, а сам лягав у затінок під дерево аж до самого вечора і щось постійно бурмотів собі під вухо.
От одного такого дня і сталася ця історія. Проходив повз того лужка один дуже старенький дід, побачив віслючка, що пасеться і каже чоловікові, під деревом що лежав:
- Чоловіче добрий, я такий старенький і ледве йду, вже три дні нічого не їв і не пив, а йти мені ще далеко. Дай мені цього віслюка.
- А що ти мені даш в замін? - питає чоловік.
- Нічого у мене немає, тільки мішечок пустий за плечима. Але якщо ти мені даси віслюка за мішок ти не пожалкуєш, от побачиш!
Дивак є дивак, от взяв і помінявся з дідом. Дід сів на віслюка тай пішов собі, а чоловік взяв мішка тай далі лежить у тіні. Тут підвечір звідки не візьмись дорогою до села йшли злодії, які постійно обкрадали села. Чоловік упізнав їх, злякався та й заліз у мішок, що дід йому залишив. Злодії обікрали село та й верталися лужком, сіли під дерево припочити. Дивляться - мішок стоїть. «От вдача сьогодні у нас», - пораділи злодії. Взяли мішечок із собою тай віднесли з усім награбованим до печери де жили. Тут злодії кинули все, що принесли і сіли вечеряти. За вечерею стали розмовляти між собою, як будуть дочку короля викрадати, щоб за неї потім золота попросити.
Підслухав усе це дивак сидячи у мішку, а злодії повечерявши лягли спати. Вранці до мішка так і не зазирнули, зібралися хутко та й пішли. А дивак виліз швиденько з мішечка, де сидів, і подався до королівства. Прийшов до палацу і каже королю:
- Сьогодні вночі принцесу хочуть злодії вкрасти, я підслухав їх розмову, коли у печері у мішку сидів.
Послухав король дивака та й каже своїм слугам:
- Покладіть охорону біля палацу і кімнати принцеси і добре вартуйте цю ніч, щоб навіть пташка не пролетіла без відома. А ти, якщо кажеш правду, то я дам тобі завтра золота стільки, скільки зможиш винести з цього палацу.
Так, як дивак і казав, злодії прийшли до палацу, але не знали, що на них чекали вартові і тут же схопили їх.
Король дав диваку золота, як і обіцяв. Він повернувся у своє село, купив собі осла і далі випасав його на тому ж самому лужку, лежачи під деревом, як і колись.
Коментарі
Щиро дякую!
Щиро дякую.
Цитую markrk21:
Не можу сказати який жанр,бо в цьому ще не так розуміюся, але мені так придумалося.