Колись дуже-дуже давно було королівство, і правив там дуже жадібний король. Та такий був жадібний, що навіть в людей останню крихту хліба відбирав. Не любили короля, та що зробиш. В тому ж королівстві жив чоловік, та сталося так, що він в мить розбагатів. От дійшли чутки до короля, що там бідняк золота вдосталь має. Покликав король слуг своїх та й каже:
- Пійдіть і знайдіть того бідняка, і приведіть його до мене.
Слуги враз подалися на пошуки. Та шукати довго не прийшлося. Знайшовши, привели до палацу.
- Чув я, - каже король, - що ти враз розбагатів, правда це чи ні?
- Правда, - відповідає бідний.
- Розкажеш, звідки в тебе стільки золота?
- Та що тут розказувати, - відповідає чоловік. - Було все як завжди. Зранку щоб заробити собі на хліб я подався до лісу збирати хмиз. Натрапив на одну галявинку, а там одне дерево старе, під ним я і почав збирати до купи гілля. Чую - хтось ніби кличе на мене, озирнувся - нікого не бачу. Так було декілька разів, все озирався та нікого не бачив, аж тут озирнувся, коли мені почулося, що хтось кличе мене - між стобурами дерев гном сидить.
- Ти що не чув мене? - каже до мене він.
- Я чув, та ти такий малий, що я і не помітив тебе, коли озирався.
- Зніми мене швидко звідси, а то я так довго тут сиджу, що вже аж постарів, - промовив до мене малий чоловічок.
От я і зняв його і посадив на землю. Він ішовши каже мені:
- А ти добрий чоловік - зняв мене, і нічого не попросив в замін. От тому я віддячу тобі: скількі ти прийдеш під це старе дерево і збиратимеш хмизу, принісши до дому всі дрова перетворяться в золото.
От так і сталося, прийшовши до дому - ціла вязанка дров перетворилася на золото.
Король як почув, і йому захотілося мати золота.
- Скоріше веди мене до цього дерева.
Привів чоловік короля на галявину під старе дерево, а той як почав хмиз збирати та до палацу носити. Так доносив, що весь замок наповнився хмизом, але в золото так і не перетворився. Відтоді за хмизового короля ніхто і не чув, кажуть, він пропав у своєму замку, який давно поріс деревами.
Коментарі
Дякую за коментар.