Жив у лісі заєць та геть зовсім нерозумним був. Вирішив він мірятись силою з усіма, хто зустрічався йому в лісі. Якось натрапив на оленя.
- Оленю, а оленю, давай силою мірятись? Хто з нас сильніший?
Подивився на нього олень, прогріб копитом, помахав головою та й питає вуханя:
- А не боїшся ти моїх міцних рогів та твердих копит?
- Та яке там боюсь, ти подивись, які в мене ноги і вуха довгі, я тебе враз переможу, - став вихвалятися заєць.
Заричав олень, розвернувся та пішов геть від зайця, так і не відповів нічого.
«Ха-ха, от боягуз, - подумав короткохвостий і пострибав пихато далі собі лісом. - От який я сильний: навіть олень не захотів силою мірятись!»
Іде сам себе вихваляючи, та тут вовк назустріч.
- Чого ти там собі бурмочеш? - допитливо запитав вовк.
- Давай силою мірятись? - запропонував заєць.
- Я з тобою! Та ти хоч себе бачив? - каже вовк.
- Що і ти налякався, щойно оленя зустрів, він теж не захотів мірятись силою, бо злякався мене.
Вовк глянув на довгоногого й геть подався.
- От, всі мене бояться - навіть вовк втік, - говорить сам до себе заєць.
У лісі йому ще й кабан та ведмідь зустрілися, але вони теж не захотіли мірятись силою. Крокував дорогою короткохвостий, аж тут зненацька на дорогу вискочив із-за кущів сам лев. Вухань з переляку так почав своїми лапами дорогу міряти, що враз дома опинився.
Задихався бідненький, озирнувся, махнув лапкою:
- От і налякав я його! - заправляючи вухо, промовив заєць.
Коментарі
Дякую, мені приємно чути.