3 липня – вшановують преподобного Якинта, юнака з Кесарії Кападокійської в Малій Азії. Загинув мученицькою смертю за Христову Віру приблизно 108 року.
Кожен день український селянин уважно спостерігав за погодою, змінами в природі і завбачав чого очікувати. Звісно, могли бути прогностичні похибки, але...
У народі кажуть:
-На Якинта роси – виростуть овес і просо.
-На Якинта поле від дощу промокло – промокне хліб у копах.
-Дощ у цей день – негода затягнеться надовго.
-Ідуть дощі – псується сіно у стогах.
-Вологе повітря і спекотно – на дощ.
-Райдуга висока, крута – на добру погоду; низька і розлога – на дощ.
-На Якинта дозріли перші ягоди чорниці – осінь буде погідною.
-Пізнє дозрівання чорниць – осінь буде мокрою.
-Скільки б вологи земля не набрала до Якинта, через десять днів втратить її. (Про спекотний липень).
