5 вересня – день вшанування преподобного Захарія (Захарії ), пророка, батька Івана Хрестителя, та його дружини Єлисавети. В українському народі цього достойника називали Захаром Знахарем.
Народні зцілителі – знахарі вважали і вважають, що з дня Захара час заготовляти коріння лікарських рослин – живокосту, цикорію, вересу, аїру, алтеї, беладонни, валеріани, дудника лісового, любистку, лопуха великого, солодки голої, суниць лісових...
Вірили, що Захар Знахар особисто благословляє ці корінці і вони набувають неабиякої цілющої сили.
Корінці викопували спозаранку до сходу сонця, допоки треті півні не заспівали, бо тоді, мовляв, вони втратять свою лікувальну здатність. (Звісно, у таке вірити марно).
Заготовляти корінці йшли у білому вбранні, що демонструвало чистоту, добрі помисли та наміри знахарів, прагнення допомогти людям, а не нашкодити їм. (Лікарі також одягають білі халати!). Згодом заготовлені корінці окроплювали свяченою водою або освячували у церкві.
Народні прикмети:
-Сухий день на Захара і далі віщує суху осінь; мокрий – далі осінь буде дощовою.
-Увечері багато комарів – тепло ще протримається.
-Зима буде мокрою, якщо на Захара дощовий день.
