Виявляється, що в українській народній традиції вітри мають свої назви. Наприклад, лиховій, або ж лиходій.
Це той вітер, через який у полі може вилягти хліб, або ж позаплітає стебла у вінки, що ускладнить жнива, буде значна втрата врожаю зерна. Тоді стебла вже не піднімуться з землі, а колосся не наллється сонцем. Найгріше, коли виляже ще недоспілий хліб. Відтак – очікуй голоду.
Аби відвернути стихійне лихо, селяни тричі обходили ниви із запаленою стрітенською свічкою і кропили поле свяченою йорданською водою.
Не менш загрозливою є спека, тривала посуха, від якої хліб аж «вигоряє» на сонці. Через це також врожаю не жди.
У такому разі вдавалися до іншого обрядового дійства. У неділю після Богослужіння у церкві всією парафією на чолі з священиком, з хрестом та хоругвами виходили у поле й відправляли молебень за добрий врожай, просили Всевишнього рослати з Неба жаданий дощ.
...Траплялося, що після такої відправи дощ таки випадав...
