Хоч дощ сьогодні такий, ніби він має значення.
Ти сьогодні така, ніби можу тебе торкнутись,
Ніби склала в думках основу листа-пробачення,
Такого, щоб цього разу точно мене позбутись.
Як бачить тебе, весна поміж листя скиглить,
Твоєї уваги до власного цвіту просить.
Ідентифікуюсь холодним клаптиком світла.
Не знаю тебе, та чую тебе – і досить.
Під вікнами чути повільні колеса в щебні.
Навіть комахи нічні мене здатні з'їсти,
А що вже твій погляд. А що вже холодні-темні
Безшовні долоні повністю твого міста.
Все в блогах
Алісо над клітинками
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 127
Коментарі