Майже за місяць до проведення першого Міжнародного фестивалю юних талантів я приїхав у Рекіти. Поділився цією новиною із моїм добрим другом Василем Деричем, який у той час був помічником народного депутата Верховної ради України Михайла Сятині. Моя ідея, колишнього юнацького ватажка, захопила і він, без жодних вагань включився в активну роботу щодо підготовки та проведення фестивалю.
За невеликий час вдалося залучити до нашого проекту працівників лісництва, які на полі облаштовували фестивальний майданчик і сцену.
Не обійшлося і без допомоги військових, а також депутатів Міжгірської районної ради, вчителів і благодійників, але про них напишу окремо.
Вперше відколи є Рекіти сюди приїхали із Ужгорода, разом із моїм односельчанином-письменником Андрієм Дурундою аж шість його побратимів: Петро Скунць, Володимир Фединишинець, Василь Кохан, Петро Ходанич, Василь Кузан і Василь Густі.
Великою несподіванкою для рекітчан була участь у фестивалі американського поета українського походження Вальтера-Володимира Ковалика, володаря кубку «Золоте перо поета Америки», члена Національної спілки письменників України, двомовного поета і громадського діяча, автора багатьох потичних збірок англійською та українською мовами.
Він заквартирував на час підготовки та проведення фестивалю у моїй батьківські оселі, а для доїзду на фестивальне поле довелося зафрахтувати місцевого фірмана-родака Івана Соляника, який щоразу на підводі із сіном, застеленим рядном, майже щодня виїжджав із нами в урочище Тисовець.
Дорогою, ми разом з Іаном-фірманом співали коломийки, які ж і самі вигадували. Пригадалася однам із них:
Приїдь до нас Ковалику
На сивім конику,
А ми тобі за це даме -
Ділянку велику!
Того незабутнього дня все фестивальне поле замайоріло прапорами України, а сцена була прикрашена рушниками із сімейної колекції мого брата Юрія та його дружини. На лавицях лежали вузькі домоткані доріжки, які поприносили сюди мої близькі родичі.
На столі за який працювали члени журі лежали короваї, спечені рекітськими господинями.
Все село, чим могло допомагало у підготовці та проведенні фестивалю, справдилася і давня говірка, що Рекіти посеред світу, а тепер уже слава про нього ширилася всіма країнами.
Коментарі
Дякую Катерині Говері за оцінку моїх зусиль у підтримці юних талантів. Дай Бог , аби усі віншування сповнилися. Щойно вдалося з'єднати нові опубліковані роздуми із публікацією про перший Фестиваль Володимира Фединишинця, письменника, нашого почесного професора, на превеликий жаль він відійшов від нас за межу, але залишилися його книжки, спогади про участь у нашому першому фестивалі у якому було лише дві номінації- поезія і проза, тепер їх 13! А із того часу минуло 22 роки моєї творчої служби дітям України та світу. Ще і ще раз дякую за підтримку і активну участь у нашому проекті.
Щира подяка Вам, Василю Тарчинцю, за вашу невтомну працю, що робить можливим існування таких важливих подій. Ви – флагман, на якого рівняються, приклад натхнення та відданості. Ваш вклад у майбутнє нашої України, в підтримку молодого покоління заслуговує найвищої похвали. Бажаємо вам довгих і плідних років у вашій місії, міцного здоров'я та нових творчих звершень. Дай Боже Вам многая літ, шановний ректоре!
Наразі працюю над збереженням фотознімків, які не поміщаються у комп'ютері старої модифікації і малою пам'яттю. Так хочеться все зберегти для спільної з Вами історії.