Сподівалися крáпки у відповідь при очікуванні листів.
Вкушені совістю, гойдали ногами човник,
Ми боялися бути не світлими і не тими, кого впустив
Скалічений простір. Замало інверсій в повні.
Найменше зі всіх можливих це прагнення просто не сипатись,
А неба, а неба сьогодні так наднормово більше.
Заплакані погляди нас, таких гостро хронічно виспаних.
У звичній кімнаті творець римує тактовну тишу



Коментарі