1 жовтня – церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці. Для українців воно і державне, адже вшановємо наших захисників-воїнів. Крім того, у народі його вважають головним святом осені, якщо не календарної, то, принаймні, фенологічної. Бо «Покрова землю листом покриває, а то й снігом посипає».
Основою для встановлення свята послужило релігійне оповідання, згідно з яким у 910 році у Візантії юродивому Андрію та його учню Єпіфанію явилась Небесна Цариця – Пресвята Богородиця. Вона стояла у повітрі під центральним куполом у супроводі ангелів та святих і в молитві огортала присутніх у храмі своїм омофором, або покровом – широким і довгим полотнищем, яке покриває плече і єатрибутом архієрейської відзнаки. Явилася Діва Марія для підтвердження своєї обіцянки допомогти візантійцям у боротьбі за християнську віру у протистоянні з іновірцями, загарбниками сарацинами. Так і сталося! Візантійці перемогли ворога...
Покров Пресвятої Богородиці для християн – це Її заступництво за нас на Землі і Небі. Це заступництво проявляється будь-де і будь-коли, але тільки через глибоку віру і щиру молитву.
Уже в Київській Русі, після прийняття християнства, свято Покрови стало важливою господарською віхою. Закінчення польових робіт давало привід відзначити цей день святковим застіллям. Після Покрови справляли весілля. Селяни їхли у жовтні на ярмарки продавати новий врожай, купувати собі обнови (взуття, одяг...). Це також додавало святкового настрою.
У народі кажуть:
-Прийде Покрова – покриє дівчині голову шлюбним вінцем.
-Яка погода на Покрову такою буде зима.
-Якщо до цього дня листя з вишень не спаде – на теплу зиму; не втримається – на холодну.
-Тільки до Покрови дають молоко корови.
