26 вересня – день вшанування Святого апостола і євангелиста Івана Богослова, який у народі називають Осіннім Іваном.
Господарі вважали, що до цього дня потрібно переорати поля і засіяти озимину. Бо, «якщо не посієш до Богослова, то не будеш вартий доброго слова». Але на Богослова ще не хвалися посівом, а будеш влітку хвалитися врожаєм.
Народні прикмети та приказки:
-Лист в цей день падає з берези – на теплу осінь; падає з осини – на холодну.
-На посіяну озимин випав дрібний дощ – потіха для господаря і благодать для зернових.
-Тепла погода на Богослова – у жовтні холод не стане дошкуляти.
-Краще сіяти у мокру землю, аніж у суху.
-Дочекайся дощу до Богослова, тоді і сій.
-Богослов має благословити землю дощем, лише тоді озимий посів виявиться вдалим.
-Забаришся з посівом - залишишся без хліба.
-Сієш вчасно – збираєш густо.
У багатьох селянських родинах зберігався звичай (очевидно, що він сягає ще прадавніх язичницьких часів): перед весняною чи осінньою сівбою тричі кланяються землі, цілують її і просять плодоріддя. Земля в українців уособлюється з живою істотою.
