24 червня – Різдво Івана Хрестителя, Предтечі. Але це ще й багатоаспектне народне свято Івана Купала, якому передує Купальська ніч.
У давніх віруваннях українців вона – особлива. Природа розкриває небачені таємниці: відчиняються небо і земля, сонце грає, птахи і тварини розмовляють людською мовою, дерева і кущі можуть гуляти, де їм заманеться, вода у криницях перетворюється на вино, а закопані скарби виходять на поверхню. Дівчата ворожать, пускають на воду вінки. В ніч на Івана Купала цвіте папороть – чарівна квітка. Хто її знайде, зірве і зможе попри всі перешкоди нечистих сил (адже вони пильно стережуть її), донести додому, той розумітиме мову тварин і птахів, навіть шепіт рослин, бачитиме крізь землю й воду.
Цієї ночі відьми злітаються на Лису гору, де влаштовують свій шабаш. Зірвана там тирлич-трава має особливі приворотні властивості.
Розгулюють у лісі, підбираються ближче до людських жител упирі, чорти, ті ж відьми. Тому напередодні Івана Купала господині ретельно обсівали домівку маком-відуном (самосівом), обтикували полином і обкурювали торішнім купальським зіллям. За поясом або в кишені носили часник і полин, які відлякують усю нечисту силу.
У Купальську ніч знахарки збирали цілюще зілля. Адже цієї пори воно набуває найбільшої цілющої сили. Лікарські рослини (найцінніший купальський скарб!) збирали, виголошуючи тихцем особливі замовляння. Робили це до моменту, поки на них не впаде перший промінь сонця. Перед сходом сонця люди качалися по росі, бо, за віруваннями, вона має магічну силу, дає користь здоров’ю (а це – справді так!).
Усю ніч, «очищаючись», молодь перестрибувала через купальське багаття.
Купальська ніч – це свято кохання, прояву щирих почуттів. Саме цієї ночі парубки і дівчата шукали собі пару…
Коментарі