На 50-тий день після Великодня – свято Зіслання Святого Духа, П’ятидесятниці; а наступного дня – свято Пресвятої Трійці. Їх в народі об’єднали в єдиний цикл і називають Трійцею, Зеленими святами. У Карпатах кажуть: «Зелені свята – в горах рай», бо вся рослинність буяє, набуває свого найактивнішого розвитку. Отож, прийшов час Зеленого ра.
Зелені свята – давнє народне, а пізніше християнське свято, яке пов’язане з «накликанням» врожаю. Тільки з прийняттям християнства Трійцю прилаштували до Зелених свят, а саме до Святої Неділі. Тиждень перед Трійцею називали зеленим, клечальним, русальним.
У три останні дні цього тижня, за народними віруваннями, прокидаються мерці, виходять з рік та озер русалки. За фенологічними спостереженнями, зацвітає жито, у якому також начебто ховаються русалки, але польові. Щоб умилостивити їх, уберегтись від злих сил, мати добрий врожай, люди квітчали оселі зіллям та гіллям, встеляли долівки аїром, ставили букети запашних квітів. Робили це у суботу. Але перед тим у четвер юнки плели для русалок вінки з чебрецю, незабудок, волошок, ромашок. Для цього рано-вранці йшли на поле, леваду, у ліс. Вінки мали бути зі щойно зібраних рослин. Потім дівчата одягали їх на голови, йшли до річок та озер і пускали по водоймі – подарунок русалкам.
У неділю, святково зодягнені, з троїцькими букетами миряни збиралися у церкві. Після Богослужіння ці букети освячував священик і їх потрібно було зберігати протягом року, до наступної Трійці. А вже у другій половині дня починалися молодіжні розваги з хороводами, піснями, іграми, сценічними дійствами. Не залишалися осторонь і старші…
У неділю дівчата ворожили про довговічність наречених, рідних. «Священодії» відбувалися при розвиванні вінків, які плели у суботу. Як вінок не зів’яв – рідні будуть довго жити, ніхто в сім’ї цього року не помре, а після Трійці і шлюб можливий.
Коментарі