22 січня вшановують пам'ять Святого Анастасія, який жив у VII столітті. Він, перський воїн, спочатку жорстоко переслідував християн. Згодом сам прийняв хрещення, постригся у ченці і загинув як мученик за Христову Віру.
Оскільки свято не належить до великих церковних, то дорослі були зайняті своїми повсякденними клопотами, роботами. А от діти у цей день мали свою розвагу, яка називалася «віниками з хати зиму виганяти». Хоча ледь минула тільки її половина, і то календарної, а що вже казати-говорити про фенологічну зиму, яка може стати доволі затяжною… Та розвага – то розвага, тим паче, що дитяча.
Виганяючи зиму, діточки махали у хаті віниками і примовляли:
-Іди, зимо, іди та не скоро приходи!
Якщо зима не йшла, навпаки, залишалася у гостях, сипала снігом, тоді дітям доводилося брати до рук віники, лопати і стежки серед снігу прокладати.
Народні прикмети:
-На Анастасія багато снігу намело – зима не поступиться.
-Сніг «принишк» (утрамбувався), посірів – буде відлига.
Побутував жарт, з яким батьки часто зверталися до дітей: «Снігову бабу зліпити, то вам не тепле молоко пити!».
