Між юними деревами опускається туман
І ти бачиш, що він дійсно стелиться,
Не просто люди так говорять.
І ти стоїш там
Сама схожа на той туман
Прозора
Видима
Вловима
Здається, що холодна
Ти бачила себе на фото,
На яких навіть не була присутня,
Не особисто.
А чого стоїш?
Щоб я тебе побачила?
Тоді чому сама не вітаєшся?
Хоча б усміхнулась, чи пальцем показала на сонце:
"Дивись, гарно, правда? Моє. І твоє"
Та я й сама сонце бачу,
Як воно фарбує світанкове небо,
Яке ще хвильку тому тривожилось від ракет,
А зараз гуде хвилями відбою.
На зеленому добре видно туман –
Зараз він
Смужка на висоті твого зросту
(Кумедно, тримаєш туман на голові)
А я тримаю тебе на думці
Це ти сполохала ластівок на полі?
Чи це я?
А може взагалі я і є твоя пташка?
Дівчинка-пташка поза старими історіями.
Навчи мене молитись Богу,
Щоб я зустрічала тебе серпневими ранками
На цій дорозі.
Познайомлю тебе з кимось, хто буде поруч,
Ну й обов'язково їх з тобою
Сховалась
Але не знаю, чи в хмарі,
Чи в сонці,
Чи як робінзон поміж кукурузи
Все в блогах
Тумавка
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 99
Коментарі