Жнива для селянина – це не тільки важка фізична праця, а й певна урочистість, своєрідні ритуали з проханням благословення і подяка за зібраний врожай. Тому урочисто відзначали зажинки, свято першого снопа, завершення жнив, обжинки… Але завжди починали з молитви.
Колись побутувала ще одна жниварська традиція, на яку мало хто з етнографів звертав увагу. На жнива наряджалися виключно у білий одяг: у чоловіків – довгі білі сорочки, білі штани, а на голові – солом’яний бриль; у жінок – також довгі білі сорочки, спідниці, на головах – легкі хустки. Одягали навіть вишиті сорочки і спідниці. Інколи біле полотно заміняло ледь сіре, лляне. Та все ж воно мало бути світлим. І не тому, що в літню спеку білий колір відбиває сонячне проміння, стає не так парко. Хоча під час жнив і без того добре впрієш від праці! Є тут інший аспект…
Святий хліб (їжу) завжди береш чистими руками. Так само хліборобська праця потребує чистоти помислів, намірів, добрих сподівань. Білий колір (зокрема в іконописі) якраз і є символом чистоти, непорочності, святості…
Про жнива у народі кажуть:
-Важкі жнива, важка праця, зате хліб смачний!
-Без жнив не буде хліба на столі.
-Як на жнивах не впрієш, то взимку зголоднієш.
-Хлібом хвалися тільки після жнив!
-Від жнив до жнив живемо з хлібом…
