Все в блогах

Дискусія щодо несприйняття українським суспільством сучасного мистецтва, окрім проблем слабоінтегрованості в європейський артпростір, невизначеність понять тощо, я вважаю, базується на пропущенні точки зору на мистецтво як на вид терапії, звернення до чогось близького кожному.
Коли мова йде про Art, часто це сприймається як саме мистецтво заради мистецтва, щось далеке від «звичайних людей». Мистецтво заради людини метафорично є колажем, що склеює в спільну композицію на фоні чогось вищого та неосяжного те, що є власне людським, рідним, яке сидить всередині нас та проситься у бодай яке вираження. В авторів виставок вираження знаходиться в перформансах, інсталяціях, композиціях тощо. Хоча й на сеансі арт-терапії почуття-переживання-думки, які стають основою роботи (малюнку, колажу, виліпленої фігури, ...) є тим самим мистецтвом. І тоді воно вже не здається віддаленим, не ховається за ширми «Я не вмію малювати», «Я не розумію сучасне мистецтво», «Для чого воно мені треба, в цьому нема змісту».
Виставка «Генезис Буття», що відбувалась у Пороховій Вежі у Львові у березні цього року, представила глядачу аналогові колажі українських авторів.
Хтозна, скільки цих робіт не просто мали в основі цікаву ідею до створення чогось, а були терапевтичним моментом і для свого творця, і для споглядача. Зроблю припущення, багато.
Хоча мистецтво не є лише тим, що створюється з уяви чи душевних поривань. Фото – це умовний заморожений момент життєвого досвіду, це пам’ять, яку можна побачити чітко перед собою та якою можна поділитися зі зовнішнім світом.
Як зазначає психологиня І. Борейчук у статті «Самоідентифікація у фотографічних зображеннях як форма соціалізації особистості», фотографія – це своєрідний спосіб самовираження, спроба як самопрезентації, так і самоідентифікації особистості.
На фотографії можна не лише дивитися та захоплюватися власністю зловленого кадру. Споглядання себе на фото, пропрацювання різних ситуацій із психологом за допомогою візуальних зображень, розвивають (особливо в дітей) самоідентифікацію та соціальні навички. Це ще один приклад мистецтва заради людини.
Людина певною мірою і є мистецтво. Способів опрацювання емоцій та думок існує безліч, від згаданих вище колажів та фото, до того, що є найближчим до кожного з нас – тіла. Стресові переживання мають здатність «застрягати» в тілі, особливо коли на реакції тіла людина свідомо уваги не звертає. Окрім прикрашання себе здоровою формою обов'язково потрібно час від часу заземлюватись, виходити з голови та прислухатись до того, що говорить саме тіло. Як воно фізично реагує на емоції, як прагне їх прожити.
Людина – заради самої себе, яким би мистецьким чи будь-яким іншим способом вона не виражалась.

У Вас недостатньо прав для коментування. Заеєструйтеся або авторизуйтеся на сайті.