Війна – це коли в пеклі холодно. Ніколи не був там, але чув, читав і бачив. Та чого ж не був, розігнані ракетами вітри сиренами котяться й сюди, влучають в вулики великих двоногих бджіл, яких не варто було чіпати. Тепер ті бджоли взули берці й бояться ще менше, ніж 8 і 300 років тому. Літають, жалять і працюють. А після них квітне.
Вона мене болить. Рука, нога, душа, дорога і вся Україна. Кожного по-своєму болить, по-своєму ниє, коле, ріже і гризе. І хто б де не був, всіх так. Покоцало всіх до одного.
"Вітаю з переродженням" скажу в день, коли прийде час. А як не я, то скажу комусь ще, щоб сказав тоді, коли треба.
Все в блогах
Безіменний
- Автор: Олена Федюра
- Перегляди: 80
