Твій сум з собою заберу сьогодні,
Піду в обійми млявих ранніх вулиць,
Заразом трішки й сумніви лихотні,
Самі собою що уже забулись.
Я навіть добре тебе і не знаю,
Цим вкотре є моя несправедливість.
Я йду від тебе. Кухня пахне чаєм
З вином. І далі самоширить сирість
Все ближче до хребта моєї суті,
Все глибше в центр того, що вважаю
Бігме своїм. Є рішення не бути
Хоча б до вечора вина і чаю,
Хоча б до ночі дій, що не відбулись.
Твій сум сьогодні заберу з собою,
Віддам під суд переплетінню вулиць.
Один, обидва, поодинці двоє.
