На п’ятдесятий день після Великодня, Воскресіння Христового припадає свято Трійці, П’ятидесятниці. Цю подію вважають днем народження Церкви.
Те, що сталося у Єрусалимі, справді виходило за межі людського розуміння і звичайних міркувань. У Сіонську горницю ввійшли боязкі гагілеяни, а вийшли звідтіль провісники вселенської істини, готові навчати всі народи. Коли над апостолами спалахнули язики божественного полум’я, тоді в їхні серця проник вогонь Святого Духа. Тепер вони, сповнені мужності й рішучості, стали відкрито проповідувати про Воскресіння Ісуса Розп’ятого, називаючи Його Месією-Христом. Це – діяння Духа Божого, Утішителя, обіцяного Господом, чудо П’ятидесятниці, явлення Сили Його.
День Зішестя вогняних язиків на апостолів було лише початком безперервного Зішестя Святого Духа у віруюче людство.
Історія поширення християнства в перші століття життя Церкви зберігає чимало прикладів того, як люди, зміцнювані Духом Святим, виявляли справжні чудеса героїзму, мужності і стійкості. Це благодатне єднання Творця і створіння з Духом-Утішителем є невимовне блаженство, яке підносить людину від землі до Неба.
Саме з того дня, коли апостоли зібралися в Сіонській горниці, у духовний світ увійшла нова сила. Ісус Христос сповістив Царство Боже, яке «не від світу цього», але утверджується в світлі у світі цьому, насамперед, у людських серцях.
У народній традиції Трійця, Зелені свята характеризуються прибиранням (клечанням) осель, господарських споруд, подвір’я гілками листяних дерев (липи, клена, дуба), шаваром (аїром), лепехою. Роблять це у суботу ввечері. Пахне зеленню, пахне святами… У неділю у церквах святять букети квітів, здебільшого лісових та польових. Потім ці букети сушать і зберігають за іконами впродовж року. У деяких селах Гуцульщини такий букет називають лісовим ладаном. Коли хтось у хаті захворів, то букет спалюють на тарелі, а димом обкурюють хворого.
Народна прикмета:
-Яка погода на Трійцю – так піде літо.
