Ми, українці, здебільшого звикли говорити про калину. Адже вона - один з наших національних символів. Але не забуваймо про горобину...
18 вересня вшановуємо праведного Захарія та його дружину Єлизавету - батьків Пророка й Хрестителя Господнього Івана Предтечі.
У народі вважалося, що цей день - середній строк жовтіння горобинового листя. Прогнозували, якою буде зима:
- Рано пожовтіло листя на горобині - на ранню осінь та холодну зиму.
- Якщо горобини у лісі багато - осінь буде мокра, дощова, а зима сувора.
- Мало ягід горобини - осінь буде суха.
Цей день у народному побуті також відзначався збиранням ягід (кетягів) горобини. Насамперед робили це з лікувальною метою. Адже вони допомагають, як сечогінний, проносний, протизапальний засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, ангіні... Сушили і зберігали їх так само, як і калину. Їдять ягоди горобини свіжими, замороженими, готують компоти, варення, а засушені плоди використовують для приготування узварів.
Колись дівчатка нанизували ягоди горобини на ниточку і носили їх як намисто. До речі, таке «намисто» допомагає лікувати зоб.
Акуратно зрізаючи кетяги, частину обов'язково залишали птахам на зиму. Для омелюхів, дроздів та інших пернатих горобина взимку - неабиякі ласощі!
