О, древній Львове! Ти - добре, мирне місто.
З кофейнями на вуличках вузьких,
Із левами, що стали вже покірними,
У парках таємничих і густих.
Старі будівлі, мудрезні старожили,
Церков золотобанних передзвін
Твій спокій кожноденний сторожили
Для майбуття прийдешніх поколінь.
У ароматі кави тонули перехрестя,
У бронзі возвеличились мужі.
Роки тісні зв'язали перевесла,
Щось загадкове у твоїй душі.
Як в патріота України щире серце
Вмістило біль зруйнованих всіх міст.
Харизма й простота в вітрин люстерці,
Твій дивовижний дух й вкраїнський хист.
Здригнувсь сьогодні. Хижий гул ракети
Розтяв на ноти музику весни.
О, древній Львове? Як ти, любий? Де ти?
Заполонили очі полини.
До тебе дотягнулася потвора.
Ще трохи і настане злу кінець.
Із нашого украденого моря
Прислав м@скаль розпечений свинець.
Так співчуваю. Так ятрить. Знайомі.
Для мене ти, неначе старший брат.
Старі будівлі в болісній судомі.
А друзям мирним ти постійно рад.
Тримайся, друже, з Тобою рід вкраїнський!
Скількох прийняв під крила, прихистив?
Уклін Тобі, могуче Лева місто!
Ти - сильний, мужній, бурю пережив.
Тримайся, брате! В тебе безліч сил.
Лілія СІДОР.
18.04.22.
Коментарі