Володимиру-Вальтеру Ковалику – Почесному президенту Міжнародного фестивалю «Рекітське сузір'я» присвячується.
Історії сягають відлунням,
Коли в житті вже немає творця.
Наша справа – згасити відлюддя
Й пам'ятати про титана-отця.
«У серці місця небагато», – колись так казала моя бабуся. Було б чудово, якби там вмістилися всі «НАЙ» та «ЄДИНІ». А як бути, коли дві Батьківщини? Надихатися чи все ж розриватися? Вибрати ж не можна... та й це він знав, але Любив і Жив. Казав: «Чикаго зцілює всі рани й дарує душевний спокій, а Львівщина... духовне возз'єднання й випробування: життям і виживанням, смертю й безсмертям».
Творець зустрів нове сторіччя, його буття соталося й підкидало випробування… Але вистояв!.. У віршах завжди зберігав оптимізм і вселяв надію.
На жаль, уже не матиму змоги познайомитися з паном Володимиром. Але пам'ятатиму, бо стою на його плечах, які окрилювали МАЛіЖ і Міжнародний фестиваль юних талантів «Рекітське сузір'я», творили на землі й залишили сліди в повітрі.
Ні, він усе ж таки живий, бо в наших споминах і мріях...
Єлизавета ПУКАС,
членикиня МАЛіЖ, Полтавське відділення
Коментарі