Починаючи з 2000-ого року десь біля десятка представників творчої інтелігенції Львова започаткували гарну традицію - на початку осені проводити дружні зустрічі з відомим американсько-українським письменником Волтером-Володимиром Коваликом, який з ранньої весни до пізньої осені, прилетівши з Чикаго, проживав на Львівщині. Хоча з ним і зустрічалися у Львові, але побувати в гостях у Поета було особливо приємно. Ми - його друзі - збиралися на площі Митній, їхали трамваєм до кінця вулиці Личаківської, а звідти автобусом у село Підгірне, проїзджаючи через мальовничі Винниківські ліси, що в той осінній час ласкали око чарівним різнобарв'ям дерев. А в селі, перед будинком, в оточенні чудових осінніх квітів нас щоразу зустрічав гостинний усміхнений господар. Радість спілкування залишила в пам'яті приємні незабутні спогади.
Останні 4 роки свого життя "сивий лелека" вже не міг перелетіти океан, тож і наші візити в Підгірне припинилися.
А на початку осені 2017-ого року ми знову зібралися на площі Митній. Та на цей раз дорога в Підгірне була невесела. Ми їхали провести в останню путь нашого дорогого Друга. В 2018-ому році їздили, щоб вшанувати пам'ять Поета в першу річницю його відходу в засвіти. І ось 27 вересня цього року нас вже зовсім мало - ректор Міжнародної Академії Літератури і Журналістики Василь Тарчинець, громадський діяч Василь Біленчук і я - автор цих рядків Ольга Царицанська. знову тим же маршрутом дісталися села, щоб бути присутніми на панахиді та посвяченні пам'ятника світлій Людині - славному Поетові - борцю за незалежність України, великому Другові дітей України.
Родина, друзі та сусіди добрим словом пом'янули батька, дідуся, Почесного Академіка МАЛіЖ, Почесного Президента Міжнародного фестивалю "Рекітське сузір'я", члена Національної спілки письменників України, члена Асоціації письменників України, члена Міжнародної спілки поетів Америки, Героя Козацтва України, члена Міжнародної Асоціації письменників, Почесного жителя села Рекіт, що на Закарпатті, лауреата Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Івана Франка.
Володимир Ковалик вже 2 роки на небесах, але його слід на Землі визначається цілою епохою в історії України. І це майже 100 років. В його біографії прослідковується причетність до основних віх національної історії. Це і переселення на початку минулого століття галичан до Америки, серед яких були і його батьки, тому і він народився у Чикаго.
Він був сином двох батьківщин і жодної з них не зрадив. Все життя віддав боротьбі за волю України. Своє захоплення Америкою і свій біль та занепокоєння за долю України виливав у свої 16 поетичних збірок.
Тернистий шлях життя Володимира Ковалика описаний в художньо-документальній повісті Павла Федюка та Ольги Царицанської "Дві батьківщини", що вийшла друком в 2000-ому році. Про нього пише книгу відомий український письменник Андрій Дурунда. Про працю Володимира Ковалика в МАЛіЖу написав Василь Тарчинець в книжечці із серії "Життя славних людей" "Зірка Героя".
Про нього розповідали журналісти і письменники, знімали фільми, а він і сам "...життям прекрасним, чистим, неповторним на скрижалі історії ім'я своє вписав".
Вічна і світла пам'ять прекрасній Людині!
Ольга Царицанська,
член Національної спілки журналістів України,
заступниця головного редактора літературно-мистецької
газети-журналу "СУЗІР'Я ФЕСТ"
Коментарі