А що зали́шилося нам, добрії люди?
Лукаве й водночас безгрішне збагнути.
Сумління ми просим подати нам зна́ки
І знов не вдається їх розпізнати.
Ні в добрій душі, ні у щирому слові.
Про мир ми і завше забути готові.
У кожного з нас часом свій колір світу,
Думки різнобарвні, як дно самоцвіту.
Коли ти лежиш, закривши вже очі,
Що бачиш у снах ти ясни́х серед ночі?
Пливеш, мабуть, хвилями радості й горя,
Та вранці прокинешся від цього моря.
Небес незбагненних, чудових, глибоких ,
Емоцій прекрасних у скелях високих
Ми не зрозуміли б ніколи без миру,
Вже краще в обійми потрапити виру.
Я дякую миру за вічне натхнення,
За срібну волошку на тлі сьогодення,
За кожну збережену крапельку крові,
Яка не пролилась під впливом любові.
Любові до рідної неньки-країни,
Що манить нас світлими днями своїми.
Я дякую миру за добре серденько,
За ро́сяні ранки вклоняюсь низенько!
Вірші
Я дякую миру...
- Автор: Вікторія Яким, 15 років - Королево, Україна
- Перегляди: 395
Коментарі
Дякую, дуже приємно
Дай Бог!
Дякую,мені дуже приємно. Стараюся зрозуміло передати свої думки та почуття