Душа як вільний птах у небі,
Вона шукає власний шлях.
То в світлі сяє, ніжна, тепла,
То тане тихо у сльозах.
Вона не має форми й тіла,
Та вміє зчитувать з очей.
І рани має, і цілющу силу
Ще з давніх поколінь людей.
Вона сприймає тишу й недовіру,
Вбирає світло, тягнеться до мрій.
Душа безкрила полетить угору,
Бо в ній початок і кінець надій.
Вірші
Душа
- Автор: Колос Марія, 13 років - Полтава, Україна
- Перегляди: 4
Коментарі