Нашіптує тихенько стукіт вітру
В холодну бурю, випуска сльозу,
Мені про мир душевний, нічку квітку,
Яка у серці прикрива грозу.
А що гроза, коли немає миру?
І не врятує тебе навіть зла пітьма,
Коли живеш під крилами зневіри,
Коли полонить тернями війна.
Війна кривава й зовсім невблаганна.
Одна лиш мить і ти збагнеш усе,
Ти станеш як примара бездиханна.
У вирій часу - небо піднесе.
Коли ж війна, навколо все жахливо,
Бо смерть чекає в кожнім закутку.
Летиш і мрієш, зараз це не диво.
Єдиний крок - накличеш знов біду.
Ми ж мали цю можливість - жити в мирі,
Радіти кожнім звуку солов'я,
Коли побачим лиця ці нещирі
У розпачі - забудемо ім'я.
Колише пісня сни мої самотні,
Горять вогнем яскраві іскри майбуття,
Закінчується відлік, смертей - сотні,
Настане миру час й увічнить нам життя.
Вірші
Іскри вічного миру
- Автор: Вікторія Яким, 15 років - Королево, Україна
- Перегляди: 373
Коментарі
Згодна!
Дякую
Щиро дякую, дуже приємно
Зараз важливо звертати увагу на такі теми, а в віршованій формі вони ще і легше сприймаються сучасним молодим поколінням. Тому стараюся, дякую за коментар!