Напевне, занадто щаслива…
В очевиднім не бачу брехні.
Можливо, це все ненароком
І я міряю світ по собі?..
Хіба не нормально, що друзі
Повсякчас допоможуть в біді?
Не суть, о котрій годині
Знадобиться поміч тобі.
У якому востаннє столітті
Дружба була понад все?
А поштові голуби встигли
Загубити будь-який сенс?
Можливо, ці принципи стерлись
Під впливом життєвих реалій,
Та коли останнього разу
Боролись за те, що кохали?
І коли зізнання в коханні,
Зрівнялись із просто «привіт»?
Куди поділися цінності,
За якими жив увесь світ.
Не знаю, що відбувається,
Можливо, це інша планета,
Але тут людські обіцянки,
Не варті й дрібної монети.
Я думаю, досить моралі,
Достатньо гидкої брехні!
І слова красиві сховайте,
Бо вони абсолютно пусті...
Вірші
COME BACK до XVIII століття
- Автор: Аня Іщейкіна, 14 років - Полтава, Україна
- Перегляди: 243
Коментарі