Чисте місто,
Чисті поля,
Ясне сонце
Світить щодня.
Красу неймовірну річка дає,
Поки сміття туди не впаде.
Радо щебечуть у небі пташки,
Поки сумно не стане мені.
За те, що люди такі дикуни,
До урни вкинуть сміття не можуть вони.
За те, що їм все з рук минає,
А наша планета повільно вмирає!
Прекрасні парки, сквери, алеї,
Милі кав'ярні, розкішні музеї.
Дивитись на них зараз страшно мені,
Адже тонуть вони у смітті.
Звикай допомагати всьому,
Що ходить, літає, повзе,
Бо не знаєш, коли і до тебе,
Біда зненацька прийде.
Повені, шторми, торнадо -
Все це нищить людей.
І перед тим як губити природу,
Добре подумай про себе. Окей?
Адже жити нам поколіннями ти:
Ми, діти, внуки, правнуки.
Збережімо для нащадків природну красу,
Щоб не жили вони в смітнику.
Ось подивіться, діти мої,
Наскільки природа прекрасна.
Збережіть ці поляни, сади і гаї,
Щоб вона була невгасна!
І наостанок хочу сказати,
Земля - це не лялька в наших руках.
Бережімо, любімо, як рідну мати,
Хай вона завжди буде в наших серцях!
Вірші
Місто чистоти
- Автор: Олександра Мічко, 17 років - Мукачево, Україна
- Перегляди: 289
