Ніч. Тиша. Спокій.
Дівчині блакитноокій
Я дарую свою душу,
Хоч відпустити її мушу.
А любов наша неждано,
Так тихо і невблаганно
Згасла у ніжних серцях
І нема вже того полум'я
У дівочих очах.
Найкращі миті наші
Помістяться навіть у чаші.
Потрібно зупинити все це,
Щоб не розбити серце.
Вірші
Ніч. Тиша. Спокій
- Автор: Олександра Мічко, 16 років - Мукачево, Україна
- Перегляди: 263
Коментарі
Цитую valeria.forostyak:
Вельми вдячна