Мамо, ненько, просто Україно,
А пам'ятаєш як колись.
Я плакала сильно, бо розбила коліно,
Тобі сказала я: - Ось дивись…
А ти всміхнулася сонцем до дітей,
І правду цю сказати мушу.
Бо за своїх ріднесеньких дітей,
Ти продала б і дідьку душу.
Ти плакала, сміялась разом з нами,
Не шкодувала зовсім ти себе.
І хоч роки пройшли, але з роками,
Любити менше ми не станемо тебе.
Молилась Богу ти щодня і щохвилини,
Просила щастя, миру і добра.
І не минула жодної дитини,
Завжди поряд із нами ти була.
Із часом певних змін немає,
Ти сильно любиш своїх сина й доню.
Твоя душа проміння світла посилає,
Бо посивіли тільки твої скроні.
Благослови, ти Боже, неньку й Україну,
Вона забрала сотні наших бід.
І любить кожную свою дитину,
І ця любов живе вже сотні літ.
Мамо, ненько, просто Україно!
Від всього серця присягаємось тобі.
Ніколи з нами не впадеш ти на коліна,
І будеш жити вічно на землі!
Вірші
Мамо…
- Автор: Марія Гринчук, 17 років - Ужгород, Україна
- Перегляди: 273
Коментарі