Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер чоловік.
Він любив доньку,
водив у кіно, в зоопарк.
А ми прокидалися,
чомусь сперечалися, я плакала.
Думали, що любовні історії з книжок –
то не про нас…
Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер чоловік.
Лунав такий гучний дитячий плач,
що мені здалося, то сльози мої.
А ми прокидалися,
не розуміючи навіщо.
Жалілися на проблеми
й шукали причини.
Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер чоловік.
Його виносили ногами вперед,
сусіди плакали, дружина ридала.
А ми прокидалися,
кидалися посудом, ранили серце.
Збирали речі
і розбігалися по кілька разів.
Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер чоловік.
Ще вчора він ішов додому
з букетом та іграшкою для найдорожчих.
А ми прокидались,
домовлялися жити інакше.
Та що ти тут зробиш,
коли замість серця вже попіл й граніт.
Поки ми спали,
у сусідньому будинку помер чоловік.
А ми жили так само,
наче нічого не сталось…
А ми прокидалися…
Уже й сама розумію: іноді
не зробивши нічого,
не додавши в цей світ добра…
Вірші
Поки ми спали…
- Автор: Олена Лелюх, 17 років - Полтава, Україна
- Перегляди: 263
Коментарі