Вже рік іде ця ненажерлива війна.
Вже рік від мене ти далеко.
Поодинокі відеозв'язки
Долають сотні кілометрів.
Моє життя – це до і після,
Коли та нечисть вдерлася у дім,
Коли пішов ти захищати
Край рідний від безжалісних катів.
Тебе мені не вистачає,
Твоєї усмішки, обіймів і порад.
І навіть іноді я уявляю,
Що ти на мене трохи побурчав...
Пригадую я наші посиденьки
На березі у вогнища вночі,
Де іскри полум'я, як феєрверки,
Бажання й мрії до зірок несли.
Всі наші подорожі і дороги,
І краєвид з машини за вікном,
Стрімкі річки, моря і гори.
Яке це щастя – ми разом!
Татусику, тобою я пишаюсь!
Ти сильний духом, мужній і крутий!
До Бога я з молитвою звертаюсь,
А ти вертайся, рідний мій, живий!
Вірші
Татові...
- Автор: Тихон Михайлов, 11 років, Полтава, Україна, Науковий ліцей №3 , літературна студія "Перевесло"
- Перегляди: 271
Коментарі
Радію за Тебе, наш юний поете!