Вона стояла на порозі твого дому
І стукала у двері Тихих Сліз,
Торкалася стіни Німої Втоми,
Її крило твій кіт до болю вгриз.
Твоя фортеця, дім на темній лінії,
Сусідні світлі смуги «несповна…»
Сьогодні знов привітна пані Лілія
Принесла білу фарбу до вікна.
Вона ще вірить: для твоєї вулиці
Бракує тільки штучних кольорів,
Всередині щось добре мліє, крутиться –
Його розгледіти ще просто не зумів,
Або не хочеш. А вона надіється.
Укушене котом болить крило.
Лілейно-млосні коси сонцем гріються.
Ти… чуєш серце! Там твоє тепло –
Стояло на порозі твого дому,
Та, трохи божевільна, панна Л.
Клацнув замок хвилиною потому;
Її очам всміхаєшся й тепер.
Заляпав фарбою стіну Німої Втоми.
Кудись пішов кусючий сірий кіт.
Притихлий сум – набридливі судоми,
А крилам світлим – лиш легкий політ.
Вірші
Пані Л.
- Автор: Олена Федюра, 16 років, член МАЛіЖ - м. Червоноград, Львівська обл., Україна
- Перегляди: 193
Коментарі