На фестиваль-конкурс «Рекітське сузір'я – 2021»
Не прирівнюйте душу ні з чим
І не ставте її в рамку часу.
Бо це та, що і з сотні причин,
І, водночас, за так. Ми на засув,
Під замок її хочем від світу –
Часом прагнеться, проситься так.
А душа – як душа – їй би вітру,
Їй би волі і слів на устах.
Як у неба трапляються грози,
Як у літа – занурення в цвіт,
Для душі ми трава при дорозі.
Це ж для нас ходять відліки літ.
Кажуть, вічна, хоч має початок.
Кажуть, спільна, і кажуть, своя.
Оболонка душі є додаток,
Їх співпраця і зветься життям.
Коментарі
входить душа (санскр. dehih – дух) у нове, інше».
Тобто, уже давно йде мова про дуалістичну природу людини(душевне і тілесне). У авторки це: "Для душі ми трава при дорозі" та "Оболонка душі є додаток,
Їх співпраця і зветься життям".
ЧУДОВО, ПРЕКРАСНО СПРАВИЛАСЯ Олена Федюра не тільки з ФІЛОСОФІЧНИМ ЗАВДАННЯМ(поясн ила по-своєму, для мене зрозуміло), але й подала це у високо поетичній формі. БРАВО, ФІЛОСОФИНЕ, ПОЕТКО! ДВІЧІ БРАВО!