Грався вітер-вітерець,
З квітами у полі.
Тут до нього горобець.
– Дми, прошу, поволі.
Мовив тихо і зітха.
– Дітоньки в гніздечку.
Стара вільха ще й суха,
На самім вершечку.
– Добре-добре, я почув, –
Мовив грізно вітер!
– Твою вільху не зігнув,
Бо знав, що там діти!
Вірші
Вітерець
- Автор: Леся Максим, 10 років - Хуст, Україна
- Перегляди: 363
Коментарі
Щиро дякую!
Щиро дякую!