«Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…»,
– Земляк мій Петренко писав, пам'ятаю!
За лірику вірша,
За щедрую душу,
За справжність, за мужність
Віршів невмирущих…
Він мріяв про крила
– Думками літав,
До щастя й свободи
У них закликав.
Борцем був без зброї і був патріотом,
Він долю свою пов'язав із народом.
І соколом став,
Полетів в небеса.
А нам залишилась
Тих віршів краса.
Вірші
Присвята поетові Михайлу Петренку
- Автор: Ксенія Магула, 16 років - Слов'янськ, Україна
- Перегляди: 297
Коментарі