Сніжинки повільно, вальсуючи, падають на бліде обличчя. Так і хочеться спіймати їх хоч на мить, але вони відразу ж тануть від дотику до теплої шкіри.
Зиму надовго втримати не вдасться. Якщо осінь можна увіковічити в серці засушеним багряним листям, літо – вінками з польових квітів, весну – посадженим першоцвітом під вікном, то взимку сніг випаде й розтане. І так занадто циклічно.
Але зима має свої переваги. Це теплі та затишні вечори, присвячені перегляду різдвяних фільмів за чашкою гарячого какао. Це приготування новорічних подарунків рідним та друзям і неочікуваний сюрприз у відповідь. Це катання на санчатах із гірки неподалік від кондитерської фабрики, де вловлюєш аромат карамелі або сніг обличчям, рахуючи замети. Це катання на ковзанах на добре замерзлому струмку, коли ти вирізаєш на льоду дивні візерунки. Це виліплений сніговик неподалік від під’їзду, якого потім стережеш, щоб ніхто не зіпсував чи взагалі не розвалив.
За все це я таки люблю зиму!
Коментарі