Зрада – це найгірше, що може статися з людиною, або ж це найгірше, що зробила людина у своєму житті. Чесно кажучи, коли зраджує, то вона зраджує: себе, людей, свою пам'ять та минуле.
Історія знає багато зраджених та зрадників. Прикладом таких є герої повісті Івана Франка «Захар Беркут». Приклад №1 – це боярин Тугар Вовк, який зрадив народ руський, себе та свою доньку Мирославу і своїми діями спаплюжи свій рід. Він допомагав у захваті городів та общин руських. Прикладом зраджених виступають Мирослава та народ. Мирослава чула плітки про свого батька, ще коли жила у Галичі, але не сприйняла це всерйоз. А потім через роки зрозуміла, люд був правий. Тепер за прикладом Мирослави, ми розуміємо, що зрадити може найближча для вас людина. Що стосується народу? Народ в ті часи страждав через таких людей-зрадників. Монголи їх не милували, а вбивали чи брали в плон, а потім вбивали, хоч й люди нічого не робили. Перешкодою для кочовиків навіть не були сім'ї людей.
В житті потрібно пом'ятати, від вашої зради можете постраждати: ви, та оточуючі вас люди. Тому потрібно спочатку думати, чи варто йти на цей чорний крок.
P.S. На створення цього твору, мене надихнула прочитана повість та переглянутий фільм «Захар Беркут».
Коментарі
«Зрада − це велика рана, яка залишає шрам назавжди».
Сьогодні зрада збурює і українське суспільство...