Перший шкільний день неможливо забути! Я пам’ятаю, як йшла за руку з батьками у перший клас. Мені одночасно було і моторошно, і цікаво, ось воно, те почуття невідомості. Я не знала, що мене очікує, чи зможу потоваришувати зі своїми однолітками, як мене сприйматимуть, але налаштована була рішуче. І нарешті, ми заходимо у клас, де нас чекала перша вчителька, яка навчала всього: читати, писати, бути людяними, творити добро. От непомітно пролетіли чотири роки, і ми вже п'ятикласники.
І знову воно, почуття невідомості - новий клас, новий класний керівник, нові вчителі, нові уроки. Завдяки чудовим педагогам ми швидко адаптувалися та продовжили наш цікавий шкільний шлях. Хочу сказати, що шкільне життя – це не лише навчання, але й участь у різних культурних заходах, які відбувалися у нашій школі, де ми з однокласниками проявляли свої таланти та здібності. Ми допомагали один одному, мріяли, казилися, іноді сварилися. Так і промайнули роки… Дев’ятий клас… Іспити... Хтось з однокласників вирішує вступати до коледжів, а у серці таке почуття, наче від тебе йдуть найрідніші люди. Мені дуже важко було прийняти той факт, що вони більше не навчатимуться з нами, але все одно, залишаться частинкою нашої шкільної родини.
Ось і 10 клас… Нашу паралель об’єднали і з’явилася нова шкільна родина, новий класний керівник. Ми швидко звикли один до одного, тому що ще з молодших класів підтримували дружні стосунки, саме через це я і вважаю, наш теперішній клас найдружнішим.
Я пам’ятаю, як усі ми хотіли якнайшвидше закінчити школу, а зараз в мене з’являються сльози на очах, коли думаю про те, що вже у наступному році ми станемо на шлях дорослого життя, залишимо стіни нашої школи та попрощаємося один з одним. Адже ж саме у школі все було вперше: перше кохання, яке не забудеться ніколи, перші друзі, з якими завжди були разом, перші помилки та невдачі, які навчили багато чому. Так не хочеться це все відпускати! Але час йде…
На жаль, ми не знаємо яким буде наш новий навчальний рік, та мені хочеться вірити, що все ж таки дистанційне навчання, яке було запроваджено в цьому році, буде відмінено, і ми проведемо цей час незабутньо.
Всі мої однокласники різні, і кожен з них по-своєму особливий, але при цьому у нас все одно багато спільного. І якими б вони не були, я їх люблю і, поки що, не можу уявити свого життя без них – без наших спілкувань, приколів, без наших сварок та якихось неймовірних казусів. Я зрозуміла, що треба цінувати момент, і запам’ятатися один одному щасливими та веселими.
Коментарі