День 1. Сьогодні бачила заклопотаного хлопця. Із книжками й ноутбуком. Допомогла йому із завданням. Він щось дуже довго читав, писав, а потім подивився на годинник і побіг кудись. Шкода, що так і не помітив табличку «Пофарбовано».
День 2. Спостерігала за дуже гарною дівчиною. Вона плакала. Сльози капали на телефон, на фотографії якось хлопця. Дівчина ридала години дві. Але тут з'явився молодий чоловік із квітами, поцілував її, витер сльози… Пішли разом.
День 3. Сьогодні слухала дуже цікавого чоловіка. Він воював у Другій світовій війні. Я чула про його автомат, історії з бліндажів, про контузію. Він пам'ятає 9 травня 1945-го. Наче було воно вчора. Дуже пишається побратимами.
День 4. Біля мене гуляли дві дівчини. Одна з них тримала дитя на руках. Думаю, то був хлопчик. А інша… розповіла, що вагітна… Тільки т-с-с-с… Я так хочу побачити маленького пупсика, сподіваюся, вона його мені покаже.
День 5. Повз мене пробігав хлопчик, застрибнув, потанцював і побіг далі.
День 6. Я одна. Але нічого, я ж точно комусь потрібна.
День 7. Гостей досі немає. А я ж так надійно зберігала їхні таємниці…
Проза
На лавочці
- Автор: Олена Лелюх, 17 років - Полтава, Україна
- Перегляди: 294
Коментарі