Світла душа боролася із нападами темних сил, поки не прийшла рука людини.
У самотньому небі крила малої пташки розсікали невидимі хмари і приймали на себе тисячолітні промені світла далеких зір. Ніч видалася тихою. Спокій огортав усю сутність лісу. Лише вона, пташина з міцними крилами, немов несла новину до світу. Хіба буває так?
Із намету визирнув силует юного гостя галявини. Кілька кроків до ослаблого вогнища. Підійшов і зупинив погляд кавових очей на тому джерелі тепла.
Із глибокої кишені куртки дістав щоденник у синій палітурці. Не дивився навіть на нього, а просто на кілька хвилин стиснув блокнот у руці.
Виривав сторінки одна за одною і підгодовував ними вогонь. Порожні сторінки старого записника. Навмисно палив докази пустих днів попереднього життя.
– Вільний? – запитав голос іншого силуету, який прокинувся від звуків схлипувань розірваного паперу і вирішив вийти із намету також.
– Як вона, – вказав нагору, де пролітала маленька, денна, швидше за все, птаха із сильними крилами.
Буває так.
Коментарі
Чекаю твоїх нових творів .