Мабуть, було занадто багато болю, адже знову нічого, окрім втоми. Негативних емоцій — через край… Контейнер переповнений. Часом, ніби проміння на фотографіях з Азовсталі, пробивається бажання жити. Ти дивишся в небо, смієшся, хочеш якомога точніше запам’ятати ці вібрації в районі сонячного сплетіння, всотати кожнісіньку мікрохвильку. Адже весна, не зважаючи ні на що, прийшла. Адже в тебе досі лишаються якісь можливості функціонувати. Бо якщо хлопці й дівчата з пекла примудряються тішитись, то й тобі теж треба. Хоча б трошки. Потім ти опускаєш очі долі. Розстріляні…Трошки глибше під руїнами зґвалтовані, понівечені, убиті... Усесвіти втратили орбіти. Повертаєш голову праворуч — артобстріли. Ракети. Сьогодні Лубенщина та Лозове. Ліворуч — тимчасово окуповані. Чим довше, тим більше скалічених доль. У режимі реального часу.
І ти, німий од жаху, змушений спостерігати. Ніби то окупант не дозволяє заплющити очі… Хоче бачити твою реакцію.
Якщо поглянути за обрій: там переважно тихі області, що стогнуть від кількості повітряних й душевних тривог. Ментальна в’язниця, яка змусила знецінити всю палітру реальності, адже до тебе ж солдат в хату не зайшов. А за межами краю, десь на чужині, розпорошилися перебинтовані. Жодних слів про важкість, нестерпність. Про тяглість еміграції. Їм би просто додому. Гра слів, за якою приховано значно більше, ніж може здатися… в мої «метрсімдесят», то, схоже, просто не вміщається. Я дивлюся й виписую для нас із вами додаткові метражі…
***
Багатолика. Чорно-біла. Спочатку пандемія, потім війна. Господи. Хіба ми не варті кращого?!! Хоча б звичайного випускного. Спокійного переходу в доросле життя???
***
Ми безсилі. Змарнілі дощенту. Чорні кола — бо лиш ночі звіряємо думки. Заслужили на щастя. Колись буде мир. А поки малюємо квіти на фоні розстріляних стін…
20.05.2022
Коментарі
І ВОНА, ПЕРЕМОГА, обов’язково настане. Нашими будуть і Донецьк, і Луганськ, І Крим. Наші ЗСУ УСЕ ПОВЕРНУТЬ!
Прекрасний образок про нинішнє життя в УКРАЇНІ...