Я покинута дитина на залізничному вокзалі — лише записка з контактами батьків. Сама залишилася в цьому балагані. Мені страшно, що в цьому світі ти дійсно — один. Привчили до ласки, а потім — викинули. Не фізично, звісно, а морально. Прив’язалася до перших живих людей, але зновуяк вовк, що відбився від зграї. Хтось на руці б узяв — раділа б.
Та малечі самій — холодно. Задубли ніжки, захололи ручки. Не факт, що скоро зустріну когось такого ж свого… того, хто навчить малювати душею — це страшенно важливо для зранених. А поки що… я покинута дитина, що чекає хоча б когось на вокзалі..
Коментарі
дякую.. коли пишеш, неочікувано зачіпаєш так багато... підсвідомість наче пропрацьовує усю повноту воєнних часів
Є ЗАКОНИ УКРАЇНИ, зокрема, "Про внесення змін до статті 30-1 Закону України "Про охорону дитинства" щодо законного представництва деяких категорій дітей під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні."
Тут ми з площини художньо-мистец ької перейшли у юридичну(це я про себе).
Але ж біль дитини...
Тема твору актуальна. розкрита з присмаком таланту, тому заслуговує високої оцінки.